Учителем не кожен може бути,
Не кожне серце вміє говорить...
Учитель лише той, хто вміє чути,
Окрилити, навчити і любить.
(Н. Красоткіна)
Директор СШ № 11 у 1968 – 1989 роках. Кавалер ордена Слави ІІІ ступеня. Віддав багато років комсомольській та партійній роботі, закінчив Донецький педінститут, розпочав багато експериментів: з проблем морального виховання, програмі самовиховання, щодо впровадження педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського і т.д. При ньому будинок розширився шляхом прибудови, у якій розмістилася спортивна зала та майстерні трудового навчання. У 1984 році навчальному закладу було присвоєно ім’я Артема.
Учитель російської мови та літератури, працював у школі з 1975 року по 2004 рік, засновник багатьох шкільних традицій ("У Есенина День рождения"- Есенинские чтения в осеннем лесу, учительсько-учнівська газета «Двічі два», команда КВК "Динамо")
Марк Володимирович Габєлєв - це ціла епоха, яка відображає дивовижну культурну спадщину в нашому місті кінця ХХ початку ХХI століття.
Для дуже багатьох він був Учителем, який показав і довів, що справжнє життя присутнє не тільки на сторінках літературних творів. Поруч з ним розуміли, що любов - це любов, благородство - це благородство, а підлість - це підлість, навіть якщо вбирається вона в одягу вимушених обставин. Поруч з ним завжди хотілося вже сьогодні бути краще себе вчорашнього.
Учитель української мови та літератури. Працювала у школі з 1965 по 2008 рік. Дивовижна жінка, вірний і відданий друг, професіонал високого класу. Безмірно закохана у свою справу, уміла зачаровувати дітей співучою українською мовою, торкаєтися струн дитячої душі глибиною й гостротою літературних образів та проблем, зворушувала своєю жіночністю, чарівністю, інтелегентністю. Безмірно закохана у свою справу, вона щедро розкривала для учнів скарбницю рідної мови, берегиня традицій та обрядів.
Учитель російської мови та літератури. Працювала у школі з 1958 ріку. Добра, весела, розумна, відверта та чуйна людина. Про неї можна багато розповідати. Проте вона була не просто вчителем, а вчителем, пам’ять про якого буде завжди жити не лише в наших серцях, а й у теплих учнівських спогадах про неї. Вона переймалася не тільки життям школи, а й життям за її межами. Саме вона організувала клуб та хор ветеранів. Була головою жіночої ради при військкоматі.
Лілія Самойлівна пам’ятала про все і всіх. Це привело її до музейної діяльності. Під час роботи у школі створила шкільний музей,а також була одним із активних творців Бахмутського історико-краєзнавчого музею.
